Добавить свой реферат
Сочинения
Рефераты
Краткие изложения
Учет затрат вспомогательных производств в с/х предприятиях
много футболок заказать!
Наши товары: одежда, футболки, майки, толстовки, свитшоты, верхняя...
 Traceey 2018-01-18
Формирование и управление портфелем ценных бумаг коммерческого банка
майки nike заказать!
Наши товары: одежда, футболки, майки, толстовки, свитшоты, верхняя...
 Traceed 2018-01-18
Реформи Солона і Клісфена, тиранія Пісістрата
где сделать надпись на майке заказать!
Наши товары: одежда, футболки, майки, толстовки,...
 Traceec 2018-01-18
Значение комедии "Горе от ума".
белые футболки оптом заказать!
Наши товары: одежда, футболки, майки, толстовки, свитшоты,...
 Traceex 2018-01-18
Трудовое правоотношение
купить футболки оптом в москве заказать!
Наши товары: одежда, футболки, майки, толстовки,...
 Traceez 2018-01-18
 
 

История  -  Iсторія виникнення та становлення державності України: 20 ст

Раздел: Рефераты >> История

Вступ.
Над пошуками розвязання так звано укрансько справи -проблеми вдновлення побудови укрансько державност працювало чимало поколнь укранцв. започаткували ше кириломефодвц й розвинули М.Драгоманов, М.Грушевський, В.Липинський, Ю.Бачинський, .Франко, Д.Донцов та н. Наприклад, М.Драгоманов бачив Украну як автономну державну одиницю у склад демократично Рос. М.Грушевський аж до IV Унверсалу Центрально Ради (1918 р.) розглядав Украну як Федеративну частину знову ж таки демократично росйсько держави. С. Рудницький вже у перших свох працях стояв на позицях самостйництва. Не автономя, не федеративна частина ншо держави, а самостйна незалежна, суверенна держава вропи - такою уявляв соб учений Украну. Для всх укранцв, - писав вн, -державна самостйнсть Украни повинна бути диною кнцевою метою.
Якщо ж пдрахувати хоча б приблизно роки нашо вол й невол, то майже 500 рокв укранц у рзних формах мали державнсть, тльки 350 рокв були позбавлен. Щонайменше чотири рази в простор час народжувалася укранська держава. перша лтописна сторя творилася в IХ-ХVст. на теренах вд Карпат до Дону, вд Балтйського до Чорного морв пд назвою Кивсько та Галицько-Волинсько Рус. У XVII ст. пднялася друга Укранська держава - козацько-гетьманська. Але цю незавершену будову пдступно немилосердно руйнують Рч Посполита, Росйська, Османська, а пзнше й Австро-Угорська мпер, щоб знищити навть згадку про укранську державнсть. Проте вбити нацональну дею в народ, в стор якого незалежнсть стала реальнстю, було неможливо.
Початок XX столття подарував Укран шанс у справ вдродження укрансько державност.
Нацонально-визвольний рух, який вдновився у середин XIX ст., вибухнув у березн 1917 року укранською революцю. Трагчними для Украни були перш роки революцйного державотворення. Внаслдок цлого ряду помилок не вдалося втлити в життя дею незалежност Украни. Але досвд Центрально Ради, Гетьманату, Директор, ЗУНР, УСРР послугував майбутньому Украни, поповнив скарбницю державотворчого досвду.
Складною суперечливою була сторя держави радянсько Украни. Юридичне закрплення позитивних наслдкв революц формальних ознак укрансько державност поднувалося з встановленням кервно пануючо рол бльшовицько парт, нетерпимост до полтичного накомислення, застосуванням жорстоких репресивних методв полтично боротьби.
У роки друго свтово вйни Схдна Галичина, Пвнчна Буковина Закарпаття були воззднан з Укранською РСР. Здйснидася споконвчна мря укранського народу збрання всх земель у динй держав. Проте УРСР у склад СРСР, незважаючи на проголошену закрплену в Конституц СРСР та Конституц УРСР сувереннсть, залишалася економчно, полтично деодогчно залежною вд Москви.
Тльки псля прийняття 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежност Украни перед укранським народом вдкрилися можливост створення власно демократично державност.
I. Античн мста-держави пвнчного причорноморя.
Складовою частиною античного свту були грецьк мста-держави Пвнчного Причорноморя, що виникли на територ сучасно Украни. Вони мали безпосереднй вплив на счднословянськ племена, як пзнше утворили Давньоруську державу.
Античн мста поселення зосереджувалися в таких основних районах: Боспор Кмерйський з найбльшими мстами Панткапем, Гермессою, Торгпню та Феодосю; узбержжя Днпровсько-Бузького та Березанського лиманв з найвизначншим центром Олбвю; Пвденний Крим з основним центром Херсонесом.
Розглянемо особливост внутршньо будови причорноморських мст-держав: Ольв, Херсонесу Боспорсько держави.
Ольвю заснували у другй половин VII ст. до н. е. вихдц з он. Найбльшого розквту Ольвя досягла в V першй половин IV ст. до н. е. Мсто було незалежною республкою, правили ним народне вче сенат. Народне вче, в якому юридично могли брати учасить ус повноправн громадянини, займалося зовншньою полтикою, обороною держави; видавало закони про грошовий обг, виршувало питання про забезпечення населення продовольством у неврожайн роки. До функцй сенату входило попередн обговорення всх найважливших питань державного життя, псля цього ц питання виносилися на розгляд народного вча.
Виконавчу владу в Ольв мали так зван архонти стратиги, як обиралися народними зборами на один рк.
Другим осередком цивлзац в Пвнчному Причорномор було захдне узбержжя Криму з найбльшим мстом Херсонесом Таврйським. За державним ладом Херсонес на раннх етапах сторичного розвитку був типовим рабовласницьким демократичним полсом, а згодом набув деяких рис еллнстично централзовано держави. Верховн органи народн збори сенат виршували питання внутршнього життя зовншньо полтики.
Локальною особливстю Херсонесу серед держав Пвнчного Причорноморя була наявнсть службово особи, яку називали царем. Цар був особою, мям яко при датуванн державних документв називався рк. Цим, а також релгйними справами й обмежувалися функц царя. Виконавчу владу здйснювали рзномантн колег.
Одню з рабовласницьких держав Причорноморя була Боспорська держава. Вважають, що вона виникла близько 480 р. до н. е. На першому етап снування Боспорсько держави вс мста, що увйшли до не, збергали мсцеве самоврядування певну самостйнсть, зокрема у розвязанн внутршнх справ. Зовншньополтичн, вонн та нш важлив питання перебували, ймоврно, пд контролем голови держави. Численн функц виконавчо влади доручалися придворнй знат з родичв наближених осб. Полсн форми управлння народн збори, рада, магстратури згодом були обмежен, що втратили реальне значення. За римських часв Боспор становив васальну державу.
Отже, заснован у Пвнчному Причорномор мста-держави на перших етапах свого снування мали суспльну органзацю, подбну до грецьких полсв того часу. В процес розвитку мст виявилися загальн економчн закономрност становлення античного суспльства. Це були держави класового рабовласницького суспльства, як в свому розвитку прямували тим же шляхом, який колись пройшли грецьк мста.
II. Державн утворення кочових народв на територ Украни.
З VII ст. до н. е. сучасну територю укранських степв заселяли ранськ племена спершу скфи, потм сормати, алани, роксолани та н.
Скфи давнй народ, що в VII III ст. до н. е. заселяв Пвнчне Причорноморя. У VI V ст. до н. е. вони створили велику державу вд Днестра до Дону. На раннх етапах сво стор скфи становили союз племен, куди входили три племнн пдроздли, кожен з яких мав власну територю перебував пд владою свого вождя.
У скфв снувало рабство, чисельнсть рабв поповнювалася за рахунок полонених. Також у них була деспотична царська влада. Цар виконували судов, а частково жрецьк функц. Однак кандидатура царя його наступникв затверджувалася
народними зборами. Вони, а також Рада старйшин племнних вождв розвязували важлив державн питання.
Територя держави подлялася на номи, що ймоврно були племнними територями, як населяли рзн кочов й осл скфськ та нш племена. Правова система грунтувалася головним чином на звичаях, ршеннях народних зборв, а також постанов царв. Наприкнц II початку III ст. н. е. Скфя як полтичне обднання перестала снувати.
У II IV ст. на пвдн Укрвни проживали германськ готи. Вони прийняли християнство. Здйснювали походи на Балканський пвострв та Малу Азю. Проснувала держава готв до 375 р. Наприкнц IV ст. вдкрився вльний шлях на пвдень для предкв словян.
Надзвичайно швидко словяни почали завойовувати пвдень Украни. До VI ст. вони розселилися майже на всй територ сучасно Украни. Давнх словян, як заселяли захдну частину територ, менували словенами, а тих, котр жили на сход, тобто на територ сучасно Украни - антами.
Громадський лад антв, як всх словян, греки називали демократю. Але це не була демократя грецького типу. Влада у держав антв належала талановитим полководцям чи князям, авторитет яких був визнаний народом. Антськ княз мали при соб раду племнних старшин, а при розвязанн найважливших питань скликали вче усх антв.
Проснувала держава антв близько трьох столть вд кнця IV до початку VII ст. Це була могутня держава, яку можна вважати прословянською попередницею наступно укрансько держави - Кивсько Рус.
III. Формування давньорусько держави Кивсько Рус.
З кнця IX ст. Руська земля стала центром, полтичним територальним ядром утворення дино держави схдних словян, що закрпила за собою назву Русь. У процес формування класового суспльства схдн словяни перейшли вд первснообщинного ладу до феодального, обминувши рабовласницький.
Утворення Кивсько держави супроводжувалось формуванням феодального права. Уже з X ст. зявляться князвське законодавство. Особливе значення мають статути князв Володимира Великого та Ярослава Мудрого, як внесли важлив нововведення у фнансове, смейне кримнальне право.
Законодавство у Кивськй Рус мало достатньо розвинену систему цивльно-правових норм. У статтях Русько Правди йшлося про встановлення права власност не тльки на землю й угддя, а й на рухоме майно.
Розвиненим було зобовязальне право. Вдом так види договорв: купвля продаж, позика, поклажа, особисте наймання тощо. Найповнше врегульований договр позики.
Спадкове право характеризуться вдверто класовим пдходом законодавця. Так, у бояр дружинникв спадкувати могли сини, дочки, а у смердв при вдсутньост синв майно вважалося виморочним переходило до князя.
Смейне право розвивалося у Кивськй Рус вдповдно до канончних правил. З прийняттям християнства встановилися так принципи смейного права моногамя, утрудненсть розлучення, безправнсть позашлюбних дтей, сувор покарання за позашлюбн звязки.
Багато уваги придлялося кримнальному праву. За Руською Правдою, поняття злочину трактувалось як обида, незалежно вд того, чи було це понесення матерально, фзично або морально шкоди. Особливо тяжким злочином вважалося посягання на князвську владу, яке проявлялося передусм у повстаннях. Велику увагу придляли майновим злочинам: краджкам, пдпалов, пошкодженню рухомого майна.
Руська Правда не знала вкового обмеження кримналбно вдповдальност, не знала також поняття лсудност, але й було вдоме поняття спвучаст. Щоправда, проблема спвучаст розвязувалася просто: вс спвучасники злочину вдповдали порвну, розподл функцй мж ними не передбачався.
Кивська держава не була чтко централзована. За формою вона вважалася ранньофеодальною монархю грунтувалася на принцип сюзерентету-васалтету. Хоча кивськ княз були головними, але мж ними мсцевими князями укладалися мжкнязвськ договори, так зван хрестоцлувальн грамоти.
Очолював державу великий князь. Йому належала верховна законодавча влада. Великий князь зосереджував виконавчу владу. Будучи главою адмнстрац, вн виконував функц воначальника. Право спадкування престолу, що ранше передавалося за принципом старшинства, було замнено принципом отчини, тобто передач старшому синов. Порядок переходу князвсько влади у спадщину не визначався жодними нормами.
Дяльнсть князя скеровувалася радою бояр. Щоправда, вона юридично не була оформлена, але мала вплив ня князя. До ради входили наймогутнш феодали-землевласники, а також представники вищого духовенства. Князь разом з ними обговорював питання оголошення вйни, укладення миру, встановлення союзв з ншими державами. У галуз внутршньо полтики дяльнсть ради виражалася в обговоренн та виданн нових законв. Окрм цього рада виконувала судов функц, брала участь у розвязанн вйськових, адмнстративних, фнансових та нших питань.
Правлячий князь у випадку необхдност скликав збори мського населення вча. Воно розглядало питання вйни миру, обирало або усувало представникв адмнстративного, судового та вйськового управлння тощо. нколи у Кивськй держав скликалися феодальн ззди, що розвязували мжкнязвськ суперечки деяк нш важлив питання ( наприклад Любецький ззд 1097 р.).
У перод снування Кивсько держави снували дв системи управлння. Перша з них десяткова випливала з вйськово органзац. Тисяча втратила реальний математичний змст стала територальним поняттям округом, який очолював тисяцький. Вн був кервником вйськових сил округу, здйснював полцейську, судову фнансову владу. Тисяч подлялися на сотн на чол з сотськими, що виконували фнансово-адмнстративн та судов функц.
Другою системою управлння була дврцево-вотчинна. Вона утворилася на двор князя. До складу входили люди, як стали виконувати доручення князя, що мали загальнодержавне значення не належали до хнх безпосереднх обовязкв при двор.
На мсця посилалися представники центрально влади намсники волостел. Вони вдали адмнстративними судовими справами. Селами управляли старости, що обиралися х жителями.
Суд у Кивськй держав не вдокремлювався вд адмнстрац. Суддею насамперед ставав князь котрий важлив справи розвязував спльно з своми боярами.
Отже, Кивська Русь була одню з могутнх держав середньовчно вропи. Високий авторитет Кивсько Рус у тогочасному свт закрплювався тсними матримональними звязками кивських князв з багатьма зарубжними дворами. Псля смерт Ярослава держава була подлена на 6 частин. Це призвело до розладу Кивсько держави у 30-40-х роках XII ст.
IV. Суспльно-полтичний лад Галицько-Волинського князвства.
Особливстю суспльного ладу Галицько-Волинського князвства було те, що в ньому утворилася числена група боярства, яке зосереджувало майже вс земельн володння. Але процес х утврорення вдбувався не всюди однаково рвномрно. У Галичин х розширенн випереджувало
створення князвського домену. На Волин, навпаки, разом з боярським розвивалося князвське доменальне землеволодння. Пояснються це тим, що якраз у Галичин, ранше нж на Волин, визрли економчн та полтичн передумови прискореного зростання великого феодального землеволодння. Князвський домен почав становлення тод, коли переважну бльшсть общинних земель захопили бояри для князвських володнь площа вльних земель була обмежена.
Найважлившу роль серед феодалв Галицько-Волинського князвства вдгравало старе галицьке боярство муж галицьк. Вони були економчно полтично могутньою групою пануючого класу. Вже у XII ст. муж галицьк виступили проти будь-яких спроб обмеження хнх прав на користь князвсько влади зростаючих мст. Тльки за допомогою каральних заходв князь Роман зумв ослабити позиц мсцево земельно аристократ.
До пануючо верстви Галицько-Волинсько держави належало вище духовенство архипископи, пископи, гумени монастирв та нш. Нердко вони, так само як княз та бояри захоплювали общинн земл, а селян обертали на монастирських або феодально залежних людей.
Процес утворення великого земельного володння формування класу феодалв супроводжувався посиленням феодально залежност селян появою феодально ренти. Вдробткова рента в XI XII ст. поступово змнилася продуктовою. Розмри феодальних повинностей самочинно встановлювали феодали.
Особливстю державного ладу у Галицько-Волинському князвств було те, що тривалий час воно не подлялося на удли. Псля смерт Данила князвство розпалося на Галицьку Волинську земл, а вдтак кожна з них у свою чергу почали роздрбнюватися. Особливстю було те, що влада по сут знаходилася у руках великого боярства. Оскльки галицько-волинськ княз не мали широко економчно та соцально основи, х влада була нетривка. Незважаючи на систему васально залежност, за якою складалися взамини князвського дому, кожне князвське володння полтично було значною мрою самостйним.
Галицько-волинськ княз мали достатньо широк адмнстративн, вйськов, судов та законодавч повноваження. Зокрема, вони призначали посадових осб у мстах волостях, надляючи х земельними володннями за умови служби, формально були головнокомандуючими всх збройних сил. Натомсть кожен боярин мав сво вйськове ополчення, а оскльки полки галицьких бояр часто були бльш вльнодумними, нж князвськ, то вони у випадку розбжностей могли сперичатися з князем шляхом вйськово сили. Верховна судова влада князв при суперечц з боярами переходила до боярсько верхвки.
Бояри здйснювали владу за допомогою ради, до яко входили найбльш землевласники, пископи та особи, котр обймали вищ державн посади. Склад, права, компетенця ради не були точно визначен. Боярська рада скликалася, як правило, за нцативою самого боярства. Князь не мав права скликата раду за власним бажанням, не мг видавати жодного державного акту без згоди боярсько влади. Рада, не будуч формально вищим органом влади, фактично управляла державою. й фактично пдпорядковувався весь державний аппарат управлння.
нколи, у випадку надзвичайних обставин, галицько-волинськ княз з метою змцнення влади скликали вче. Однак воно не було постйно дючим не мало такого значення, як у Новгород. У ньому могло брати участь все населення, проте виршальну роль виконувала верхвка феодалв.
На князвському двор знаходилися особлив урядовц, як виконували рзн господарськ та адмнстративн доречення. Провдне мсце серед них належало дврському або дворецькому, котрий заступав князя в управлнн, вйську, суд.
Незважаючи на герочний опр населення, у 1348 р. польськ феодали захопили Галицьку землю, а в 1377 р. частину Захдно Волин. Литовськ феодали оволодли бльшою частиною Волин: Володимиром, Луцьком, Кременцем та ншими мстами. З того часу припинила сво снування укранська державнсть княжих часв. Захдноукранськ земл пдпали пд владу чужоземних правителв.
V. Становлення Запорзько Сч як держави укранського народу.
Наприкнц XV ст. зявляться нова соцальна сила козацтво. Воно створило свою вйськово-полтичну органзацю Запорзьку Сч, з менем яко повязане вдродження укрансько державност. Виникнення укранського козацтва наслдком принаймн двох основних факторв. Перший зростання визиску феодалв та мсько верхвки Польсько-Литовсько держави, що змушувала селян мську бдноту вткати на менш заселен мсця, начастше до запорогв, тобто берегв Днпра нище порогв.
Другий фактор агреся Османсько мпер, яка становила смертельну небезпеку для Украни в XV XVII ст. Воно особливо посилються з 1475 р., коли османи завоювали й перетворили у васала Кримське Ханство.
Переважну бльшсть козакв становили колишн укранськ селяни, мська бднота, хоча не можна гнорувати, зокрема на початку снування козацтва, представникв нших класв станв, наприклад, укрансько православно шляхти.
Джерела дають пдставу вважати першою з вдомих счей Хортицьку, тобто ту, яка снувала 1553-1557 рр. На найбльшому днпровському остров Хортиц. Хортицька Сч була створена за активною участю гетьмана запорожцв князя Дмитра Вишнивецького.
Виникла Запорзька Сч як вйськово-полтичне утворення у Середньому Поднпров з оригнальним адмнстративно-територальним устром. Тут був вйськовий територальний подл. У вйськовому план Сч та вйсько подлялося на 38 куренв, а тераторально на 5-8 паланок. Вищим органом влади, органом самоврядування була вйськова рада, яка розглядала найважливш питання. Ради скликалися у строго визначений час, зокрема 1 счня 1 жовтня, але на вимогу за ршенням козацтва допускалося скликання рад в нший час. До компетенц ради належали питання вйни миру, вйськових походв, покарання злочинв, щорчних перерозподлв земель мж куренями, виборв всх службових осб Сч тощо. Ради скликалися також у куренях паланках.
У Запорзькй Сч снувала оригнальна система органв управлння трьох ступенв: 1) вйськов начальники кошовий атаман, вйськовий суддя, вйськовий осавул, вйськовий писар, курнний отаман; 2) вйськов чиновники булавничий, хорунжий, бунчужний, довбиш, пушкар, гармаш, товмач, шафар, канцеляристи; 3) похдн та паланков начальники полковник, писар, осавул.
Вся вйськова старшина обиралася вйськовою радою 1 счня на рк. Розподл обовязкв мж старшиною чтко регламентувався. Так кошовий отаман надлявся вищою вйськовою, адмнстративною, судовою духовною владою, але водночас нколи не був необмеженим диктатором. Його владу обмежували три обставини: щорчний звт перед вйськовою радою псля збгу строку обрання, рчний строк перебування на посад, а також сама вйськова рада, яка будь-коли могла зажадати звту отамана. Другою особою псля кошового був вйськовий суддя. Крм виконання основних функцй, вн заступав кошового отамана, був скарбником начальником артилер.
Велик обовязки покладалися
на вйськового писаря. Вн надсилав розпорядження та накази на мсця, вв розрахунки, приймамв листи, що надходили на мя коша.
Вйськовий осавул спостергав за додержанням козаками порядку на всй територ, стежив за виконанням судових ршень кошового отамана вйськово ради, проводив дазнання за вчиненими злочинами, приймав та розподляв хлбну та грошову платню мж козаками, займався захистом нтересв вйська на прикордонних лнях. За вйськовими старшинами стояли курнн отамани. Курний отаман виконунвав роль нтенданта, забезпечував свй курнь усм необхдним. Курен були одночасно вйськовими одиницями, з яких складалося запорзьке товариство. Допомжн функц при вйськовй старшин виконували вйськов чиновники.
За вйськовою старшиною йшла старшина похдна паланкова. Вона стояла за рангом вище вйськових чиновникв, але навдмну вд них, дяла за межами Сч у свох паланках. Похдну старшину становили полковники, осавул писар, як у вонний час охороняли передов рубеж Сч. Похдний полковник був начальником певно частини вйська, деклькох загонв козакв.
До паланково старшини належали полковник, осавул, писар, пдосавул, пдписарй. х влада поширювалася на всю паланку, тобто на козакв, як проживали за межами Сч у слободах зимвниках. Ус представники паланково адмнстрац обиралися на рк. Влада паланкового полковника була достатньо широкою: у свому район вн фактично виконував роль кошового отамана.
Органзаця козацького самоврядування Запорзько Сч да пдствави стверджувати, що так закладалися основи ново укрансько державност; адже вся система органв вйськово-адмнстративно влади мала змогу виконувати забезпечувати внутршн зовншн функц, властив державнй влад.
Неординарним у Запорзькй Сч був такий важливий нструмент вйськово-адмнстративно влади, як правова система. Якщо загалом на територ Украни на той час дяли рзномантн джерела права (Руська правда, Литовськ статути, канончне та Магдебурське право), то у Запорзькй Сч основне значення мало звичаве козацьке право сукупнсть правових звичав, що утвердилися у сфер козацьких суспльних вдносин. Система звичавого козацького права складалася саме в XV середин XVII ст. закрплювала вйськово-адмнстративну органзацю козацтва, дяльнсть судових органв, види злочинв покарань.
Козацтво збагатило суспльно-полтичн функц укрансько державност ще одним елементом озганзацйною структурою у форм полкв. Той факт, що вона була узаконена Ординацю вйська Запорозького рестрового, прийнятою Варшавським сеймом 1638 р., не применшу значення правотворчост козацтва.
Дух козацтва охопив найрзномантнш сфери життя значною мрою зумовив тенденц розвитку й утвердження на укранських землях державних органв управлння.
VI. Державнсть Украни в перод Богдана Хмельницького та псля його смерт.
Нацонально-визвольна вйна почалася з повстання козакв пд проводом сотника Б.Хмельницького. Псля разгрому польських вйськ пд Жовтими Водами та Корсунем повстання охопило Подлля та Волинь, а у вересн 1648 р. Галичину. Скориставшись перемогами Б.Хмельницький, який став гетьманом, поставив вимоги перед польським урядом про амнстю для усх, хто брав участь у повстанн, скасування церковно ун, збльшення клькост рестрових козакв, територальную автономю украни.
Вйськова невдача влтку 1649 року пд Зборовом змусила Б.Хмельницького пдписати мирний договр, за яким у межах Реч Посполито створювалась автономна область у склад Кивського, Брацлавського та Чернгвського воводств. Кльксть рестрових козакв мала становити 40 тис., а селяни мали повернутися до панв. Церковна уня скасовувалася. Православна церква зрвнювалася у правах з римо-католицькою. Територя Украни подлялася на 16 полкв, а гетьман зносився з ноземними державами. Отже результатом вйни було створення нацонально-територально автоном для козацького стану населля Украни.
Навесн 1651 р. поляки почали вйськов д за умовами Блоцерквського договору автономна частина Украни обмежувалася тльки Кивським воводством. Подальш вйськов д велися з перемнним успхом. Кожна з сторн шукала соб союзникв. Богдан Хмельницький вступав у союз з Кримом, Туреччиною, Молдавю, але без належних результатв. Брак надйних союзникв наштовхував Б.Хмельницького на союз з Московською державою. У жовтн 1653 р. Земський собор у Москв ухвалив прийняти Украну пд високу руку царя. На Рад страшин та на загальнй Рад мешканцв Переяслава у счн 1654 р. на переговорах з росйським посольством було досягнуто угоди про встановлення вйськового союзу Украни з Московською державою, гарантовано захист московським царем Украни та збереження всх прав вльностей Укрансько держави. У березн 1654 р. укранське посольство прибуло до Москви з проектом договору про вйськовий союз. Цей проект вдомий пд назвою Березневих статей Богдана Хмельницького. Проект угоди складався з 23 статей. Основною х дею було встановлення вйськового союзу мж Украною та Московською державою, збереження як внутршньо, так зовншньо самостйност укрансько держави.
Спльн польсько-татарськ вйська з осен 1654 р. почали руйнувати Подлля, Брацлавщину. Украно-московськ вйська воювали в Гиличин, звльнили Блорусю значну частину Литви. Визнало владу гетьмана населення Волин, Подлля та Полсся. Отже територя Укрансько держави поширилася на захд та пвнч.
У 1657 р. Б.Хмельницький пшов на створення коалцй з Швецю, Брандербургом, Семигородом, Молдавю та Литвою. За домовленстю мж союзниками, Польша мала бути роздленою, Украна мала включати ус земл, заселен укранцями. Украна разом з Швецю встановили протекторат над Литвою. Але розгром Даню Швец звв нанвець досягнення коалцйних домовленностей.
Отже, 1657 р. був мкульмнацйним моментом престижу незалежно Укрансько держави.
Козацька держава пероду Богдана Хмельницького була повноцнною, з усма характерними для будь-яко держави ознаками.
Перша ознака полтична влада. Вона перебувала в руках козацько старшини ново генерац укрансько панвно верстви. На вершин рархчно прамди перебував гетьман. Обраний вйськовою радою в Запоржж на невизначений строк, вн здйснював кервництво вйськовими силами, очолював старшинську адмнстрацю, визначав напрями внутршньо полтики, проводив переговори чи листування з урядами нших держав.
Гетьман мав право переглядати ршення Генерального суду. Проте зосередження законодавчо та виконавчо влади в його руках спричинилося до того, що вйськов ради навть ради старшин скликалися рдко: найважливш питання гетьман виршував одноосбно.
Законодавчу владу Богдан Хмельницький реалзовував шляхом видання унверсалв, наказв тощо. Атрибутом гетьмансько влади надал залишалася булава. При пдтримц старшин з залученням найманих полкв гетьман придушував народн
повстання. Отже в його руках зосереджувалася практично необмежена влада.
Друга ознака територя. Аналзуючи вдомост 1653-1654 рр., ван Крипякевич приблизно описав державн меж козацько територ: З Польщею Яруга Чернцв Мурафа Красне Внниця Прилуки Паволоч Каменеброд Макарв Чернобиль Карпилвка; з Росю традицйним кордоном; з Туреччиною Кримом через так зване Дике поле. При цьому слд вдзначити сторичну роль у процес державотворення Середнього Поднпровя, яке ранше було ядром укранського етносу; протягом тривалого пероду простежувалася його вдносна стабльнсть; водночас Запорзька Сч залишилася центром свободи, продовжувала виступати суспльним деалом укранського селянства.
Третя ознака полтико-адмнстративний устрй. На визвольнй територ були лквдован органи влади Реч Посполитл. Замсть воводств повтв створен полки сотн. Виникло нове правлння свордний старшинський уряд: вйськова рада, рада генерально старшини, полкова сотенна адмнстраця, куренн городов отамани. Магстрати ратуш здобули право самоврядування.
Четверта ознака суд судочинство, фнансова система податки. Под тих часв мали значний вплив на подальший соцально-економчний розвиток краю. характерн приклади посилання укранських чиновникв на порядки започаткован Богданом Хмельницьким. Була введена власна монета. Псля Визвольно вйни була запроваджена одна з найвищих посад у старшинськй адмнстрац генеральний пдскарбй, який вдповдав за стан фнансв козацького вйська, встановлював мито, очолював скарбову канцелярю та нш.
Пята ознака вйсько. Збройн сили украни виступали як самостйн, добровльн, з деякими елементами самоуправлння. Складалися вони з представникв рзних соцальних верств населення. Псля 1654 р. козацьке вйсько становило автономну частину росйсько арм. Б.Хмельницький прагнув створити мобльну регулярну найману армю на зразок тих, що снували в бльшост тогочасних вропейських кран.
Шоста ознака мжнародн вдносини. Укранська держава здобула широке мжнародне визнання. Гатьман налагодив звязки з представниками Рос, Криму, Туреччини, Польщ, трансильван, Молдови. Згодом уряд Богдана Хмельницького визнали Венеця, Валахя, Швеця та нш крани. Украна закрпилася на мжнароднй арен як суверенна, незалежна держава.
Псля смерт Б.Хмельницького загострилася боротьба старшини за владу, яка завершилася тим, що з гетьманского престолу в результат старшинського перевороту був усунений Юрй Хмельницький й обраний гетьманом ван Виговський.
Обрання гетьманом вана Виговського призвело в пдсумку до втрати здобуто незалежност. Вн щоб змцнити сво становище, поспшив запевнити московський уряд, що визна свою залежнсть вд царя.
У 1658 р. у Гадяч вн пдписав договр з представниками польсько держави про входження Кивського, Брацлавського Чернгвського воводств до складу Польсько-Литовсько держави з наданням м автоном пд назвою Великого князвства Руського. За Гадяцьким договором, Велике князвство Руське, яке одержало автономю, повинно було мати диного для Польщ, Литви й Украни короля, спльний сейм, а Украна власних мнстрв, фнансову систему, вйсько, обраного усма станами гетьмана.
Нова росйсько-укранська Переяславська угода 1659 р. значно розширювала владу царя в Укран, фактично визначала шляхи лквдац укрансько державност Москвою. Проте вона не була втлена у життя, оскльки в оголошенй Польщ вйн Рося зазнала поразки.
Гадяцький договр 1660 р., як договр 1658 р., був наслдком полтики козацько старшини, тому вн також викликав незадоволення народних мас.
Псля зречення у 1663 р. Юрм Хмельницьким гетьманства Лвобережна Украна обрала гетьмана окремо вд Правобережно. На Правобережж козаки також обрали гетьмана. Такий подл для Украни був катастрофчним.
У цих умовах в счн 1667 р. мж Москвою Польщею був укладений Андрусвський договр про перемиря на тринадцять з половиною рокв. За договором Лвобережна Украна залишалася пд Москвою, Правобережна переходила до Польщ.
Цей подл остаточно пдтверджувався Вчним миром 1686 р. мж Москвою Польщею. Лвобережжя, Кив Запоржжя залишалися пд владою Москви, Правобережжя пд владою Польщ.
Гетьман Правобережжя Петро Дорошенко здйснив ряд важливих реформ, зокрема створив постйне вйсько з найманих частин. Цим вн забезпечив соб незалежнсть вд козацько старшини. Петро Дорошенко дбав про державн фнанси, призначен для утримання вйська. Крм цього, вн планомрно освоював спустошен земл Правобережжя. У зовншнй полтиц прагнув налагодити широк мжнародна звязки.
Псля Петра Дорошенка турки поставили гетьманом знову Юря Хмельницького. Його влада обмежувалася тльки Подллям, де столицею було мстечко Немирв. Вн встановив тут деспотичне правлння, накладав непомрн податки на населення. Врешт-решт турки 1681 р. стратили його у Камянц.
З того часу Правобережна Украна втратила рештки сво самостйност.
Лвобережна Украна, як правобережна , постйна терпла утиски вд свох сусдв, особливо вд Московсько держави. Вдразу псля обрання у 1663 р. гетьманом вана Брюховецького вдокремлення Лвобережно Украни вд Правобережжя Москва зробила спробу пдпорядкувати ц земл соб, зокрема доручила свом воводам збирати податки в Укран. Проте задуми Москви не здйснилися. ван Брюховецький зробив спробу обднатися з правобережжям пд владою гетьмана Петра Дорошенка, але пд натиском московських вйськ Лвобережна Украна змушена була вдокремитися й обрати ншого гетьмана Демяна Многогршного.
З часу пдписання Глухвсько угоди 1669 р. протягом сорока рокв у Лвобережнй Укран бурхливих подй не сталося.
Змни в полтичному становищ Украни настали з початком Пвнчно вйни. У 1708 р. вонн дй були перенесен в Украну. Крм цього, держав загрожував новий напад Польщ. Але доля Украни не цкавила росйського царя Петра I. Так обставини штовхнули у 1708 р. гетьмана вана Мазепу перейти на бк шведського короля Карла XII й укласти зним угоду. Проте замсть незалежност союз вана Мазепи з шведським королем Карлом XII призвв Украну до катастрофи.
Новим гетьманом, але вже на чужин, було обрано П.Орлика. Погодився вн на цей пост неохоче, але все життя невтомно працював, як полтичний дяч, дипломат, автор полтико-правових документв, заяв, що стверджували право Украни на незалежнсть та поширювали в свт нформацю про не.
Угода Конституця прав свобод Вйська Запорозького результат колективно прац козацько громади на чол з П.Орликом була скрплена присягою, пдписом печаткою у день його обрання на цей пост 5 квтня 1710 р. Вона мала здйснюватись псля здобуття Украною незалежност. Документ складався з 16 статей починався з урочисто декларац: Украна обох бокв Днпра ма бути на вчн часи вльною вд чужого панування. Дал у преамбал Конституц подавалася характеристика тогочасного полтичного життя, всебчних
утискв та порушень козацьких свобод псля Переяславсько ради. Зазначалося, що кордон з Польщею повинен бути вдноалений по р. Случ, а запорожцям повернен вс вдбран у них земл поселення. Верховна влада належатиме гетьманов, котрий обиратиметься розширеною козацькою радою. Щоб гнтьман, за прикладом московських царв не мг дяти самовльно, його влада буде обмежена постйною участю в управлнн генерально старшиною, а також Генеральною радою, яка скликатиметься трич на рк.
Якщо Угода й Конституця П.Орлика стосувалися здебльшого внутршнього устрою украни, то два нших його документи Вивд прав Украни та Манфест були спрямован на мжнародне визнання Украни вльним князвством.
Але трапилось так, що гетьман Брюховецький визнан царя Укран було примушено зректися прав козацького суверентету та вдчути увесь тягар деспотичного панування. Але вона стала пдлеглою тльки тому, що поврила в союз з одноврним царем, а московський двр накинув на не ярмо незкнченно жорстокше, нж те, яке неврн накидали завойованим народам. Петро окупував Украну з того часу аж до осен 1917 р. вона перебувала в залежност вд Рос.
VII. Становлення ново укрансько держави за Центрально Ради.
Кнець XIX початок XX ст. чарактерзуться новим полтичним пожвавленням, яке охопило укранськ земл у склад Австро-Угорсько та Росйсько мперй, новим сплахом нацонально свдомост й активност.
Важливою подю в стор Украни стала перша свтова вйна, пд час яко у воюючих кранах загострилися численн економчн, полтичн та нацональн суперечност. Роздлена мж державами-суперниками, Украна в перш роки вйн була дуже зруйнована.
Псля довгих рокв кривавих змагань ворогуюч сторони були знеселен. У Нмеччин, Австро-Угорщин та Рос наприкнц вйни виникла революцйна ситуаця. Найгострше вона проявилась у царськй Рос. В лютому 1917 р. тут було повалено самодержавство.
У нацональних окранах Рос, як продовж столть перебували у колональному рабств, почала пробуджуватися нацональна свдомсть, а з нею зрс потяг до незалежност, вдновлення власно державност, насамперед це стосуться украни.
з ситуац, яка виникла в обох воюючих блоках рос та Нмеччини й Австро-Угорщин, скористалася Украна. сторичн под надали й великий шанс визволитися з-пд гнту й невол псля багатьох столть чужоземного панування.
У Кив 4 (за новим стилем 17) березня 1917 р. псля вдповдно пдготовчо роботи збралися представники укранських полтичних партй, професйних, культурних, студентських органзацй товариств, як виршили утворити диний кервний орган для органзац, репрезентац й координац нацонально-полтичного життя Украни. Цим органом стала Центральна Рада. головою обрали видатного укранського вченого М.Грушевського, який у березн повернувся з московського заслання.
Важливою подю стало скликання Центральною Радою Всеукранського конгресу в Кив 17-24 квтня за участю понад 900 делегатв. Характерно, що на конгресс не висувалося питання про незалежнсть Украни. Конгрес вимагав у Рос автоном Украни, визначення територ. Конгрес санкцонував утворення Центрально Ради як найвищого територального органу влади в Укран, провв перевибори.
Головною метою дяльност Центральна Рада визначила здобуття дност укранського народу, вдродження нацонально державност соборност Украни шляхом переговорв з Тимчасовим урядом, оскльки серйозно реалбно сили, яка б могла пдтримати, Центральна Рада не мала.
Розумючи, що таким шляхом автоном Украни не домогтися, Центральна Рада 10 (23) червня видала Перший унверсал, у якому закликала населення до самостйного будвництва нацонально укрансько державност.
Центральна Рада стала широким представницьким органом, справжнм парламентом, де повинн були захищатися нтереси всх нацй, соцальких груп та верств населення Украни.
Наприкнц червня 1917 р. згдно з першим унверсалом був створений Генеральний Секретарат як уряд автономно Украни. Головою став В.Винниченко, секретарем П.Христюк. До складу уряду входили так генеральн секретарства: внутршнх справ (В.Винниченко); вйськових справ (С.Петлюра); земельних справ (В.Садовський); фнансових справ (Х.Барановський).
Центральн органи державно влади й управлння розгорнули активну дяльнсть. Незважаючи на складну економчну й полтичну ситуац, в Укран швидкими темпами вдбувалося нацональне вдродження. Перестають дяти заборони щодо укрансько мови культури, почали розвиватися укранська преса, створюватися видавництва, як випускали художню навчальну лтературу укранською мовою. У Кив були органзован курси перепдготовки вчителв, вдкрита перша укранська гмназя.
В Укран на той час дяли три рзн системи управлння. Верховну владу формально здйснював тимчасовий уряд, який призначав свох комсарв чиновникв. Друга система це Ради, очолен бльшовиками, меншовиками, есерами. Третя Центральна Рада з мсцевими органами радами, управами, сплками.
У липн делегаця Тимчасового уряду на чол з О.Керенським, що прибула у Кив, погодилася визнати центральну Раду Генеральний секретарат своми кройовими органами в Укран, зввши, однак, укранську територю тльки до пяти губернй (з попереднх девяти), а нститут окремо нацонально влади нанвець.
Жовтневий переворот бльшовикв докорнно змнив становище полтичних сил у Рос, сприяючи розгортанню революцйного, нацонально-визвольного руху. У звязку з жовтневими подями Центральна Рада 7 (20) листопада видала Третй унверсал, яким проголошувала утворення Укрансько Народно Республки, але знову ж таки у федеративному союз з Росю.
У постанов 10 листопада Центральна Рада заявила, що, не визнаючи Раднаркому, вона буде прагнути до угоди з крайовими республками, як виникли на територ Рос, з метою створення нового загальноросйського полтичного центру.
Оскльки ради в Укран, очолен бльшовиками, визнали Раднарком як найвищий орган влади вдповдно не визнали Центрально Ради, то вона розпочала з ними боротьбу.
Проте вдчувши реальну загрозу втратити Украну, В.Ленн швидко переорнтувався. Раднарком РРФСР 4 (17) грудня 1917 р. видав Манфест до укранського народу з ультимативними вимогами до Центрально Ради. Заявляючи, що рада Народних Комсарв призна укранську Народну Республку, право зовсм вддлитися вд Рос, РНК висувала рзн звинувачення УНР, зокрема стосовно д Центрально Ради та уряду на власнй територ, в Уран, з якими Раднарком не погоджувався. Цей ультиматум був грубим втручанням Раднаркому у внутршн справи Украни. Вд Ради вимагали також допомагати революцйним вйськам, припинити роззброння радянських полкв, як, до реч, не визнавали, перебуваючи на територ украни, влади Центрально Ради.
У вдповдь на цей ультиматум Генеральний Секретарат надслав Раднаркомов РРФСР ноту, в якй зазначав, що не
можна визнавати право народу, на самовизначення грубо порушувати це право, навязуючи сво форми полтичного устрою. Проте ця вдповдь ситуац не змнила. Раднарком виршив припинити всяк словесн загравання приступив до активних дй.
У ц тривожн дн Центральна Рада 9 (22) счня 1918 р. прийма Четвертий унверсал. В ньому зазначалося, що Украна не хоче вйни, не претенду на няк чуж територ. Оскльки у склад Рос Украни не могла мати справжньо вол, то однин Укранська НароднаРеспублка ста самостйною, н вд кого не залежною, вльною, суверенною державою.
Украна, зазначалося вЧетвертому унверсал, хоче жити у мир та злагод з усма сусднми державами, але жодна з них не повинна втручатись у внутршн життя Украни. До скликання парламенту Установчих зборв влада тимчасово буде здйснюватися Центральною Радою та виконавчим органом Радою Народних Мнстрв. Рад Народних Мнстрв ьуь же було доручено самостйно проводити переговори про мир з державами Центрального блоку домагатися укладнення справедливогго миру.
В унверсал йшдося також про необхднсть вжити термнових заходв щодо лквдац безробття, матерального забезпечення нвалдв, сирт, людей похилого вку всх тих, хто постраждав вд вйни.
Проголошувалася нацоналзаця найважливших галузей торгвл, весь дохд вд яко пде на користь народов. Встановлювалися монополя держави на зовншню торгвлю, котроль держави над усма банками, як допомагали визискувати трудов класи. З цього часу кредити банкв повинн були надаватися головним чином на пдтримку трудового населення та розвиток народного господарства в Укран.
Проголошення суверенно Укрансько Народно Республки викликало значний мжнародний резонанс. визнали у 1918 р.: Румуня, Франця, Великобританя, Сполучен Штати Америки, Нмеччина, Австро-Угорщина, Болгаря, Туреччина, Японя, Китай, Португаля, Даня, Греця, Норвегя, рак, спаня, Фнляндя, Польща, Швеця, Швейцаря та н.; у 1919 р. Угорщина, Чехословаччина, Ватикан, Голандя, таля тощо.
Проте у счн росйськ вйська пд командуванням колишнього полковника царсько арм М.Муравйова розпочали наступ на Центральну Раду. До них придналися донецьк робтнич загони, частини Червоного козацтва, харквська червона гвардя.
Обднан росйсько-укранськ радянськ вйська 26 счня (8 лютого) 1918 р. псля завзятих бов багатогодинного артилерйського обстрлу мста зайняли Кив.
У Брест-Литовську, де проходили мирн переговори мж державами Центрального блоку та Росю, 27 счня 1918 р. делегаця Центрально Ради вд мен Укрансько Народно Республки, яку визнали крани Центрального блоку, пдписала з Нмеччиною та союзниками (Австро-Угорщиною, Болгарю Туреччиною) мирну угоду.
Щоб утримати владу, Центральна Рада звернулась до нмецького уряду з проханням про вйськову допомогу, оскльки достатнх власних збройних сил не було. Нмецьк та австро-угорськ вйська 18 лютого почали окупацю украни.
Центральна Рада втрачала соцальну опору, авторитет, а 29 квтня 1918 р. вона збралася на чергове засдання. Тут, окрм нших законв, обговорювалася була прийнята Конституця Укрансько Народно Республки Основний закон держави.
У роздл Загальн постанови пдкреслювалося, що Укранська Народна Республка держава суверенна, самостйна н вд кого не залежна, а носм державного суверентету увесь народ Украни, вс громадяни Украни, як проживають на територ.
Вдразу за першим загальним роздлом йшов роздл про громадянськ права йсвободи. Громадянином УНР вважалася кожна особа, яка набула це право у передбаченому законодавствомпорядку. Цивльно-правова ,громадянська полтична дздатнсть наступала з 20-рчного вку. У Конституц пдкреслювалося (ст.12), що вс громадяни рвн у громадянських полтичних правах незалежно вд стат, нацональност, раси , вросповдання , освти, майнового стану. На територ УНР скасовувались як вид покарання смертна кара, тлесн покарання та т, що ображали людську гднсть та честь.
Основу побудови структури вищих органв держави становила вдома теоря розподлу влади на законодавчу, виконавчу судову. Отже, найвища законодавча вручена, згдно з Конституцю, Всенародним Зборам, виконавча Рад Народних Мнстрв, судова Генеральному суду.
Мсцевими органами влади й управлння стали виборн Ради та управи у громадах (сльських мських), волостях, землях.
Парламент крани Всенародн Збори мав обиратися населенням на основ рвного, прямого, загального, тамного голосування за пропорцйною системою виборв: депутат вд 100тис. жителв строком на три роки.
Закони приймаються тльки парламентом.Вн встановлював бюджет крани, оголошував вйну, укладав мир тощо.
Рада Народних Мнстрв формувалася, згдно з Конституцю, Головою парламенту, склад програма затверджувалися парламентом. Перед ним уряд вдповдав за свою дяльнсть як кожен мнстр зокрема, так уряд загалом.
Найвищим судом республки оголошувався Генеральний суд, який обирався Всенародними Зборами. Вн виступав як касацйна нстанця для нших судв, не мг бути судом першо та друго нстанцй мати функц адмнстративно влади. Судочинство оголошувалось усним гласним, ус громадяни, незалежно вд посад ,-рвними перед судом перед законом.
Конституця, очевидно, повинна була мати тимчасовий характер, адже вона створювалася на перехдний перод перод становлення укрансько державност.Незважаючи на це, вона мала демократичний характер, була доброю правовою основою держави, основою для всього ншого законодавства Украни, створення демократично державност, законност, правопорядку.
VIII. Укранська держава за П.Скоропадського.
Зайнявши всю Украну, 29 квтня нмецьк вйська розгнали Центральну Раду поставили при влад колишнього царського генерала Павла Скоропадського. У кив 30 квтня на так званому ззд хлборобв Скоропадського обрали гетьманом Украни. Цього ж дня гетьман оголосив розпущеними Центральну Раду, мсцкв органи та установи, земельн комтети, уневажнив все законодавство, поверта правову силу всм попереднм видам формам приватно власност. Ставши на грунт укрансько державност гетьман обцяв проведення у майбутньому виблрв до укранського законодавчого сейму, право викупу селянами земл у помщикв та нших великих землевласникв, вдбудову крайово торгвл, промисловост.
Потм був виданий гетьманський декрет про тимчасовий державний устрй Украни, що встановлював замсть демократично республки свого роду конституцйну спадкову монархю. Гетьманов належала вся повнота законодавчо та виконавчо влади, вн був також верховним воводою арм, флоту. Замсть назви держави Укранська Народна Республка встановлено нову назву Укранська держава. Поновлено попереднй адмнстративно-територальний подл на губерн, повти, волост. Уряд, сформований гетьманом, складався здебльшого з росйських кадетв
монархств.
Розпочалося масове повернення помщикв капталств в Украну росйських, польських та н. м поверталися земл, матки, заводи й фабрики, палаци, виплачувалась компенсаця за збитки. Народн маси позбавлялися полтичних прав свобод.
Дяльнсть гетьманських установ та органв проходила пд суворим наглядом окупацйно влади. Ешелонами вдправлялось у Нмеччину зерно, мясо, мед, цукор, масло, промислове устаткування.
Водночас у перод гетьманату Укранська держава мала й певн здобутки. Зокрема, це стосуться зовншньополтично сфери. Вдбувся обмн дипломатичними представниками з державами Центрального блоку. Розпочалися переговори з Румуню, Фнляндю, Швейцарю, спаню, Даню, Швецю тощо. Пд тиском нмцв навть Рося вдрядила до Кива мирну делегацю на чол з Х.Раковським. У Кив 12 червня мж обома кранами був пдписаний прелмарний мир. Рося визнала укранську державу, сторони зобовязалися встоновити дипломатичн вдносини на рвн консульських.
Вдалося налагодити фнансов справи. Проводилися важлив судов реформи. Створювалася система губернських повтових судв. Сенат вважався найвищим судовим органом. Судочинство стало гласним, зучастю присяжних засдателв. Помтн були здобутки у галуз культури освти. В усх вищих навчальних закладах почали працювати кафедри укрансько мови, лтератури, стор. Засновано укранський державний театр, Нацональний музей, нацональну капелу. Створено Укранську Академю Наук, президентом яко було обрано В.вернадського.
У середин квтня в звязку з окупацю нмцями Украни ЦВК Народний секретарат були лквдован, замсть них створено повтсан бюро з девяти членв. За постановою ЦК КП(б)У 28 листовада 1910 р. створено Тимчасовий робтничо-селянський уряд Украни, куди входили В.Аверн, К.Ворошилов, В.Затонський, Ю.Коцюбинський, Ф.Сергев та н. Манфестом 29 листопада вн проголосив повалення влади Рад в Укран, для чого попросив вйськово допомоги в Рос.
IX. Укранська держава за директор.
Наближався кнець свтово вйни. Центральний блок зазнав у нй поразку. В Австро-Угорщин та Нмнччин у жовтн-листопад 1918 р. вибухнула революця. ВЦВК РРФСР 13 листопада оголосив Брест-Литовський мирний договр онульованим. Розпочався новий наступ радянських вйск на Украну.
Укранськ парт, нш органзац обднуються в укранський Народний Союз починають готувати повстання проти гетьманату. На тамному засданн УНС 13 листопаду був створений уряд Директор на чол з В.Винниченко С.Петлюрою. Петлюра посв пост головного отамана збройних сил УНР. Вйська Директор, основу яких становив батальйон Счових Стрльцв, вщент розбили гетьманцв. До них почали масово приднуватися повстанц, а 14 грудня 90-тисячна армя Директор здобула Кив. Скоропадський зркся влади.
Влада Директор швидко встановилася на значнй територ Украни. Знову почали дяти заборонен гетьманом рада. Поспшно формувалися регулярн збройн сили, основу яких становив корпус счових стрльцв пд командуванням .Коновальця.
Директоря вдновила дю усх законв УНР, ухвалила новий закон про передання помщицько земл селянам без викупу. На початку грудня Директоря виршила взяти за основу розбудови держави так званий трудовий принцип, згдно з яким влада у губернях повтах мала належати трудовим радам робтникв, селян, нтелгенц. Центральн органи влади й управлння мав утворити Трудовий Конгрес свого роду парламент, сформований з делегатв робтникв, селян трудово нтелгенц.
Перша сеся Трудового Конгресу вдбулася 23-28 счня у Кив. Конгрес затвердив Акт зднання УНР ЗУНР, передав передав тимчасово законодавчу виконавчу влади Директор, проголосив загальне виборче право для виборв майбутьнього укранського парламенту.
Внутршня зовншня ситуац, в який опинилась Директоря , була дуже складною. Пвдень Украни замсть нмецьких захопили англо-американськ, французьк, а також грецьк, румунськ вйська; на заход, в галичин, йшла кровопролитна вйна з поляками, проголошена там Захдноукранська Народна Республка потребувала допомоги.
Радянськ уряди Рос та Украни оголосили Директорю контрреволюцйною, буржуазно-нацоналстичною владою почали проти не збройн д. Вже у першй половин счня радянськ вйська зайняли всю Лвобережну Украну. Робтники й селяни, сподвались, що радянська влада дасть м бльше, нж Директоря. Остання основним завданням вважала побудову Укрансько держави, вдкладаючи розвязання болючих соцальних проблем не пзнше, коли будуть скликан Всеукранськ Установч збори. Це вмло використовували бльшовики.
Директоря шукала виходу з цього становища. Вона вступила у переговори з представниками французьких вйськ, що перебували на пвдн Украни. Тут був пдписаний документ про передачу Украни пд протекторат Франц. Але ця спроба знайти якогось союзника не увнчалась успхом.
16 счня 1919 р. Директоря оголосила вйну Радянськй Рос. Наприкнц счня на початку лютого радянськ вйська розбили основне угруповання вйськ Директор пд Кивом, а 5 лютого вони зайняли Кив. У квтн пд ударами радянських вйськ повстанських загонв сили Директор були повнстю розбит, вдступивши частково у Схдну Галичину, а частково у Румуню.
С.Петлюра у липн 1919 р., обднавшись з укранською Галицькою Армю скориставшись наступом Денкна, знову вступив у меж Украни. 30 серпня його вйська зайняли Кив. Щоправда, вже наступного дня у мсто ввйшли денкнц, як не визнавали няко Украни Директор. У такй ситуац Петлюра проводив активн переговори з Польщею, сподваючись знайти союзника. Проти цього ршуче запротестували галичани, розумючи, що союз з Польщею вдбудеться за рахунок Схдно Галичини.
Розгорвся конфлкт. Командування УГА оголосило про перехд до Денкна (17 листопада), а через деякий час на бк Червоно Арм. Петлюра з залишками вйськ перейшов на територю Польщ, звдки у квтн 1920 р., пдписавши з Ю.Плсудським Варшавський договр, вирушив з його армю в останнй невдалий похд в Украну. Однак вйська були розбит Червоною Армю.
Ще одна спроба зробити незалежну Укранську державу закнчилася невдачею.
X. Захдноукранська народна республка.
25 березня 1918 р. укранськ депутати австрйського парламенту скликали у львов ззд так званих мужв довря всх галицьких полтичних партй груп з метою уконституювання укранського державного органзму в склад Австр. Ззд ухвалив звльнити Схдну Галичину вд звязку з Польскою Захдною Галичиною створити з укранських земель Галичини Буковини окремий державний органзм з гарантю прав нацональних меншин полякв, врев, нмцв. Окрм цього, на мжпартйнй основ було створено так звану безпартйну бойову органзацю нацонально оборони.
У Львов 18 жовтня 1918 р. у малому зал Наподного дому збралася Укранська Нацональна Рада. На нарад зштовхнулися два стратегчн напрямки:
спвпраця з австрю та утворення Укрансько держави у межах австрйсько федерац; приднання захдноукранських земель до Укрансько Народно Республки.
У великому зал народного дому 19 жовтня вдбулася Конституанта (проголошення конституцйних законв) Укрансько Нацонально Ради, на якй затверджувалася резолюця, вироблена на передодн. На всй етнографчнй укранськй територ Схдно Галичини проголошувалася Укранська держава, але водночас було виршено домагатися визнання ц резолюц австрйським урядом.
До складу Конституанти входило 33 укранц вд обох палат австрйського парламенту. 34 посли до галицького та 16 до буковинського кравих сеймв з кожно укрансько парт по три представники.
При рад було створено три комс: виконавча у Вдн пд кервництвом .Петрушевича; органзацйна у кра пд кервництвом К.Левицького комся з утвердження укрансько державност в Буковин на чол з О.Поповичем.
У Львов на площ Св. Юра 20 жовтня обидва табори проголосили прилюдно сво принципи утворення Укрансько держави. Вд бльшост Нацонально Ради зробив доповдь зачитав резолюцю Кость Левицький. Вд опозиц виступив Семен Втик.
На хд подй у Львов та всьому кра мали вплив не професйн полтики, а члени Укрансько вйськово органзац, створено у першй половин 1918 р. на основ вденського революцйного гуртка, що дяв з 31 травня 1917 р. це переважно нижч та середн офцерськ чини, котр служили в австрйськй арм й вйську укранських Счових стрльцв. Органзаця створила Центральний вйськовий комтет, який приступив до пдготовки збройного повстання у Львов. Головою Комтету УСС став сотник Дмитро Втовський.
31 жовтня 1918 р. у великому зал Народного дому збрався на останню нараду укранський вйськовий комтет. Окрм членв Комтету, на засданн були присутн т старшини, як мали здйснити план збройного повстання.
5 листопада укранськ вйська зайняли роззброли вс казарми, розташован у мст, зайняли вс стратегчн обкти. Солдати та офцери чесько, угорсько нацональностей складали зброю, заявляли про нейтралтет виявляли готовнсть вихати додому.
У Львов виникла нацональна укранська держава, яка на основ Тимчасово конституц почала менувати себе Захдноукранською Народною Республкою (ЗУНР).
Вдразу псля взяття влади Укранська Нацональна Рада звернулась до народу з Манфестом.
Тим часом назрвав конфлкт, який неможливо було владнати мирно. Трапилося так, що головним противником вдродження укрансько державност у Галичин стали нацоналстичн сили вйськов кола Польщ. Взяття влади укранською Нацональною Радою застало зненацька нелегальн польськ вйськово-полтичн органзац.
Дйшовши мж собою згоди, польськ органзац пд командуванням кервника ПВК каптана Ч.Мончинського вже 1 листопада пдняли заколот невздовз розширели чисельнсть свох загонв до 4 тис. Упродовж трьох тижнв тривали бо за Львв.
На решт територ Схдно Галичини перехд влади до Укрансько Нацонально Ради вдбувся практично без перешкод. Виняток становили захдн прикордонн повти, де польськ загони при пдтримц, що надйшла з Кракова, захопили Перемишль Ярослав.
У цих складних вйськово-полтичних обставинах 13 листопада Укранська Нацональна Рада прийняла Тимчасовий Основний закон про державну самостйнсть укранських земель колишньо Австро-Угорсько монарх. У той же день був визначений склад Державного секретарату (тобто уряду), який склав присягу. До його складу увйшли: К.Левицький (президент Ради державних секретарв секретар скарбових справ), Л.Цегельський (внутршн справи); Д.Втовський (вйсько); Я.Литвинович (торгвля та промисловсть); С.Голубович (судвництво); .Куровець (суспльне здоровя); В.Панейко (закордонн справи).
Отже, у листопад 1918р. захдноукранська державнсть, стала фактом. Проте фактично влада Державного секретарату поширювалась тльки на переважну частину Схдно Галичини. З самого початку ЗУНР опинилася у надзвичайно складних вйськово-полтичних та мжнародних умовах, що суттво впливало на внутршнй курс.
Програмна деклараця Укрансько Нацонально Ради була опублкована 9 листопада1918 р. У нй проголошувалося створення демократично держави з усма демократичними засадами. Зразу ж псля досягнення вйськово-полтично стабльност передбачалося скликання парламенту, що повинен був прийняти справедливу земельну реформу, згдно з якою помщицьк земл перейшли б у власнсть малоземельних та безземельних селян.
Проте реалзувати програму виявилося непросто. По-перше, склад Укрансько Нацонально Ради був таким: сюди увйшла значна кльксть послв до австрйського парламенту, галицького та буковинського сеймв, обраних ще ранше. Укранське суспльство псля першо свтово вйни значною мрою радикалзувалося, розклад полтичних сил в Укранськй Нацональнй рад повнстю вдображав реальний рвень полтично самосвдомост народу.
По-друге, просування вперед здйснювалося поступово за посередництвом тривалих переговорв, звернень, компромсв. Досвду державного будвництва галицьк полтичн лдери не мали, не кажучи вже про досвд глибоких полтичних економчних перетворень. Проте саме такий досвд був вкрай необхдний кервництву ЗУНР у 1918-1919 рр.
По-трет, у внутршнй полтиц Укранська Нацональна Рада постйно змушена була зважати на зовншн чинники, зокрема на те, який вдгук д матимуть в уряд кран Антанти.
Четвертого счня 1919 р. був прийнятий закон про Видл Укрансько Нацонально Ради з функцями колективного президента держави. Видл призначив новий склад Державного секретарату, який дяв до кнця 1919 р.
Реорганзаця Укрансько Нацонально Ради та державного секретарату не прискорила реалзац головних перетворень. Щоправда, 15 лютого 1919 р. було прийнято важливий закон Про державну мову. Однак земельна реформа вдкладалася дал. Селяни вимагали негайного розвязання аграрного питання шляхом розподлу помщицько земл.
Кульмнацйним виявом самостйно суспльно-полтично активност робтництва стало Дрогобицьке повстання 14 15 квтня 1919 р. Соцальне нетерпння посилювалося тяжкими матералбними умовами життя, фактами корупц мсцево адмнстрац, наявнстю в мстах значно групи старшин Галицько арм, як ухилялися вд перебування на фронт, тощо.
Виступи робтникв селян пдштовхнули кервництво ЗУНР до негайного проведення соцальних реформ. Так, 14 квтня 1919 р. Укранська Нацональна Рада прийняла закон, що визначив основи аграрно реформи. Головною х метою було визнано надлення землею селянства на правах приватно власност.
У 1919 р. (15 квтня) вийшов також закон про сейм як законодавчий орган ЗУНР. Цей закон забезпечував пропорцйне представництво усх нацональних груп. Однак втлити у життя т закони уряд ЗУНР не встиг у звязку з польським наступом.
Отже, внаслдок ряду обставин внутршня полтика ЗУНР характеризувалася незавершенстю в
реалзац проголошених завдань, що стимулю соцально-полтичне розмежування в суспльств негативно впливало на обороноздатнсть в умовах вйни.
Зовншньополтична дяльнсть Державного секретарату зводилася до двох основних завдань: вдносини з Надднпрянською укранською Народною Республкою; визнання ЗУНР ншими державами, передусм Антантою.
Щодо Укрансько Народно Республки, то головною метою було досягнення державного обднання, але розглядалося, по-перше, як втлення у життя вковчного прагнення укранського народу до державно дност, , по-друге, як засб обднати сили в боротьб проти експанс Польщ на укранськ земл.
1 грудня 1918 р. у Фастов повноважн представники Державного секретарату ЗУНР уклали попереднй (передвступний) договр з Директорю про державну днсть. А 3 счня 1919 р. укранська Нацональна Рада проголосила у Станслав Акт державного обднання ЗУНР УНР.
Акт 22 счня став проявом дност укранських земель в мжнародно-правовому морально-полтичному вдношеннях. Проте фактичне обднання так не вдбулося, оскльки Схдна Галичина надднпрянщина мали сво вдмнност в рвнях розвитку полтично культури, нацонально свдомост, сторичного досвду тощо.
У вйськовому аспект Акт злуки забезпечив ЗУНР УНР певну координацю зусиль на фронт та на мжнароднй арен, дав можливсть отримувати допомогу, хоча й незначну, озбронням, амунцю, спорядженням, вйськовими спецалстами. Але у звязку з хитким вйськовим, полтичним, мжнародним становищем УНР усе це не могло мати для ЗУНР виршального значення.
Вагомшим для ЗУНР УНР було домогтися визнання на мжнароднй арен. ЗУНР встановила дипломатичн вдносини з Австрю, Нмеччиною, Чехословаччиною, Угорщиною, Югославю, талю, Ватканом, США, Канадою, Бразилю. Однак головне завдання полягало у реалбному визначенн ЗУНР на Паризькй мирнй конференц, яка мала виршальний вплив на формування кордонв Версальсько вропи, де домнували передусм нтереси Великобритан та Франц. Мжнародно-правове становище ЗУНР ускладнювалося ще й тим, що Австря за Сен-Жарменським договором ус сво права на Галичину передавала Рад кран Антанти.
25 червня 1919 р. найвища Рада Антанти офцйно уповноважила Польщу зайняти Схдну Галичину до р. Збруч використати для цього армю Галлра.
Весною 1919 р. для уряду ЗУНР зявилася реальна можливсть радикально змнити мжнародне внутршньо-полтичне становище Схдно Галичини та всх захдноукранських земель шляхом встановлення союзу з Радянською Украною
Размер: 108 Kb
Закачек:0
Отзывов:пока нет
Скачать 
Мнения о реферате:
Ваше имя
Комментарий
 Рекомендую
 Нейтральный
 Не рекомендую
Самые популярные из раздела Рефераты >> История
Рефераты >> История >> У истоков истории селькупов147 Kb
скачать
Читать полностью
Рефераты >> История >> Отечественная история (полный курс)268 Kb
скачать
Читать полностью
Рефераты >> История >> Основные сражения Великой отечественной войны50 Kb
скачать
Читать полностью
Рефераты >> История >> Реформи Солона і Клісфена, тиранія Пісістрата22 Kb
скачать
Читать полностью
Рефераты >> История >> Билеты по истории БЕЛАРУСИИ80 Kb
скачать
Читать полностью